Батьки
і підлітки: як досягти взаєморозуміння
Відомий психолог Ерік Берн виділяв три ролі, які живуть у кожній
людині – дитину, батька і дорослого. Дитина у спілкуванні апелює до задоволення
своїх потреб, батько – до покори своїм вказівкам, дорослий – до розуміння.
Спілкування з підлітками ефективне за умови дотримання позиції «дорослий –
дорослий». Це серйозна розмова на рівних, повага, прийняття певних рис
характеру, визнання права голосу і права вибору у тих чи інших ситуаціях.
Одним із практичних прийомів, що дозволяють
покращити відносини і досягти взаєморозуміння, є активне слухання. Активне
слухання – це не метод виховання поведінки, а можливість показати підлітку, що
ми його розуміємо і сприймаємо. Існує кілька рівнів активного слухання:
Перший,
найпростіший – слухач вставляє у монолог свого співрозмовника «ага», «так», чи
повторно повторює те, що почув, як відлуння, що свідчить про увагу до
співрозмовника.
Другий рівень – застосування
перефразування, що дозволяє підвести певний підсумок. Техніка перефразування
полягає у тому, що потрібно переповісти своїми словами те, що почув, починаючи
із фрази «Якщо я правильно тебе зрозумів…». Це дозволяє уникнути непорозуміння.
Третій
рівень – належна оцінка та розвиток ідей, почутих від співбесідника.
Техніка належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є
важливою. Наприклад, «Я ціную твоє бажання…», «Рада, що ти…», «Дякую за твої
зусилля…».
Якщо батьки стримують себе і очікують своєї черги
висловитися у відповідь – це ще не означає вміння слухати. Тим більше, що
підліток може орієнтуватися тільки на свою точку зору, сприймати все в «штики»,
замикатися в собі.
Коли підлітка спіткала невдача, йому боляче, соромно
– активне слухання необхідне. якщо у відповідь на висловлення своїх емоцій підліток
почує погрози, накази, моралі, випитування, тобто, негативні емоції батьків,
він також може демонструвати негативізм. Необхідно:
1. Повернутися
очима до підлітка, встановити зоровий контакт.
2. Уникати
запитань, переповівши ситуацію підлітка у вигляді ствердження, розпочавши «Якщо я правильно зрозумів, ти…» .
3. Тримати
паузи, давати підлітку час на обдумування.
4. Називати
почуття, які відчуває підліток, погоджуючись на їх розуміння, наприклад «Я
розумію, це дійсно образливо…».
В результаті, переконавшись, що батьки готові
слухати, підліток починає розповідати і сам починає слухати і чути батьків.
А як спілкуватися у тих випадках, коли поведінка
підлітка дійсно негативна, коли батькам теж потрібно висловити свої почуття? На
жаль, часто в нас верх беруть гнів і образа. Ми підвищуємо голос, погрожуємо,
вимагаємо негайної покори. робимо це із самими найкращими намірами – змінити
ситуацію на краще. Але підлітки або реагують агресивно, або не реагують
взагалі.
У таких ситуаціях потрібно використовувати техніку
«Я – висловлювання». ЇЇ будова:
1.
Починати із опису ваших почуттів або
емоцій.
2.
Опис самої ситуації або вчинка підлітка.
3.
Свої побажання.
Наприклад, «Мені було дуже соромно під час розмови з
вчителями, які повідомили…(далі – діалог і вирішення проблеми)». Цей метод
ефективний тим, що заснований на повазі, не має образливих звинувачень, не
зачіпається особистість самого підлітка. Щире висловлювання своїх почуттів з позиції
власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити
чи викликати агресію, а навпаки, спонукає співрозмовника замислитися над
правильністю вчинку.
Немає коментарів:
Дописати коментар