четвер, 28 грудня 2017 р.

Батьки і підлітки: як досягти взаєморозуміння
          Відомий психолог Ерік  Берн виділяв три ролі, які живуть у кожній людині – дитину, батька і дорослого. Дитина у спілкуванні апелює до задоволення своїх потреб, батько – до покори своїм вказівкам, дорослий – до розуміння. Спілкування з підлітками ефективне за умови дотримання позиції «дорослий – дорослий». Це серйозна розмова на рівних, повага, прийняття певних рис характеру, визнання права голосу і права вибору у тих чи інших ситуаціях.
Одним із практичних прийомів, що дозволяють покращити відносини і досягти взаєморозуміння, є активне слухання. Активне слухання – це не метод виховання поведінки, а можливість показати підлітку, що ми його розуміємо і сприймаємо. Існує кілька рівнів активного слухання:
Перший, найпростіший – слухач вставляє у монолог свого співрозмовника «ага», «так», чи повторно повторює те, що почув, як відлуння, що свідчить про увагу до співрозмовника.
Другий рівень – застосування перефразування, що дозволяє підвести певний підсумок. Техніка перефразування полягає у тому, що потрібно переповісти своїми словами те, що почув, починаючи із фрази «Якщо я правильно тебе зрозумів…». Це дозволяє уникнути непорозуміння.
Третій рівень – належна оцінка та розвиток ідей, почутих від співбесідника. Техніка належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою. Наприклад, «Я ціную твоє бажання…», «Рада, що ти…», «Дякую за твої зусилля…».
Якщо батьки стримують себе і очікують своєї черги висловитися у відповідь – це ще не означає вміння слухати. Тим більше, що підліток може орієнтуватися тільки на свою точку зору, сприймати все в «штики», замикатися в собі.
Коли підлітка спіткала невдача, йому боляче, соромно – активне слухання необхідне. якщо у відповідь на висловлення своїх емоцій підліток почує погрози, накази, моралі, випитування, тобто, негативні емоції батьків, він також може демонструвати негативізм. Необхідно:
1.    Повернутися очима до підлітка, встановити зоровий контакт.
2.    Уникати запитань, переповівши ситуацію підлітка у вигляді ствердження, розпочавши  «Якщо я правильно зрозумів, ти…» .
3.    Тримати паузи, давати підлітку час на обдумування.
4.    Називати почуття, які відчуває підліток, погоджуючись на їх розуміння, наприклад «Я розумію, це дійсно образливо…».
В результаті, переконавшись, що батьки готові слухати, підліток починає розповідати і сам починає слухати і чути батьків.
А як спілкуватися у тих випадках, коли поведінка підлітка дійсно негативна, коли батькам теж потрібно висловити свої почуття? На жаль, часто в нас верх беруть гнів і образа. Ми підвищуємо голос, погрожуємо, вимагаємо негайної покори. робимо це із самими найкращими намірами – змінити ситуацію на краще. Але підлітки або реагують агресивно, або не реагують взагалі.
У таких ситуаціях потрібно використовувати техніку «Я – висловлювання». ЇЇ будова:
1.    Починати із опису ваших почуттів або емоцій.
2.    Опис самої ситуації або вчинка підлітка.
3.    Свої побажання.
Наприклад, «Мені було дуже соромно під час розмови з вчителями, які повідомили…(далі – діалог і вирішення проблеми)». Цей метод ефективний тим, що заснований на повазі, не має образливих звинувачень, не зачіпається особистість самого підлітка.  Щире висловлювання своїх почуттів з позиції власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає співрозмовника замислитися над правильністю вчинку.


Немає коментарів:

Дописати коментар