четвер, 22 березня 2018 р.


Волонтерство в дії: як допомогти лелекам

Сьогодні, коли надворі незвично морозні і засніжені дні, у школах району оголошено акцію "Допоможемо лелекам!"
Як правильно діяти, щоб допомога була правильною?Як допомогти лелекам? Перш за все, не спішіть їх ловити й тягнути додому. У такому випадку до всіх негараздів додається ще й стрес. Ці птахи цілком здатні пережити кілька днів морозів (зима, зрештою, повернулася не на місяць), аби була їжа. Забирати лелек варто лише в тому разі, якщо їм зовсім непереливки - птахи не можуть злетіти, зовсім ослабли і т.п. Якщо ж вони почувають себе більш-менш нормально, краще їх не чіпати, а обмежитися підгодівлею. Піймати здорового птаха нелегко, а от коли його ганятимуть туди-сюди, здоров'я в нього не добавиться... Зараз мережею гуляє чимало рекомендацій, як організувати підгодівлю. Хочу звернути лише увагу, що лелеки ковтають їжу цілком. То ж якщо ви викладаєте їм рибу, вона повинна бути дрібною, велику слід порізати чи порубати. Кілограмового карася (тим більше замерзлого) лелека просто не здолає. Найлегше організувати ефективну підгодівлю свіжою чи мороженою (несолоною!) рибою та м'ясними відходами (наприклад, курячими шийками - недорого і є практично скрізь). Ознайомитися із інформацією можна за посиланням https://www.facebook.com/groups/ict.in.ua/  

Учнівське самоврядування як засіб виховання
громадянсько відповідальної особистості

Наш  час потребує  людей  компетентних,  відповідальних,  здатних мислити неординарно, генерувати нові ідеї та приймати нестандартні рішення. На часі – якісно нові громадські об′єднання, які мають очолити нові лідери. А якісно зростити таку особистість, отримати перший досвід громадської роботи, активної громадянської позиції -  одне із завдань учнівського самоврядування.  Досвід,  отриманий  учнями упродовж перебування в лавах учнівських об′єднань, може дати їм можливість увійти в роль активного і свідомого члена суспільства, який здатен самостійно вирішити будь-яку проблемну ситуацію та взяти відповідальність на себе.
Сьогодні у кожному навчальному   закладі створена дитяча організація. Однак актуальним лишаються принципи їх дієвості та самостійності.
Самоврядування –  не  орган,  а діяльність. Постійно відбувається пошук інноваційних, соціально  змістовних  форм  організаторської  діяльності дітей та молоді. Вияву активної громадянської позиції присвячені районні флеш – моби «У різдвяні дні з добром» та «Годівничка біля школи». Оголошена акція «Допоможемо лелекам!». Організований громадський проект, який передбачає співпрацю учнів, батьків, громади, вчителів щодо поповнення бібліотечних фондів.        
Виховний процес надає  дітям та учнівській молоді  можливість  реалізувати  себе  в  різних сферах   діяльності. На сьогодні у навчальних закладах реалізуються три Інтернет-проекти громадянського спрямування: «Щоденник корисних справ», «На цій землю я народився»,  «Дорожня карта патріотичних справ». 
Участь у проекті «Щоденник корисних справ» вчить приймати  рішення,  думати  не  лише  про  себе,  а  й  про  тих,  хто  живе, працює,  навчається  поруч,  вміти  поважати  їх  та  їхні  права. Зокрема, найактивнішу участь у різноманітних доброчинних акціях виявили учні ЗОШ І-ІІ ст. с. Личани – «Добро починається з тебе», «Пам′ятник», «Повір у себе», «Зроби добре діло – посади ялинку», «Екоялинка». До Нового року зібрані посилки воїнам у зону АТО, проведена благодійна ярмарок для одиноких людей села, закуплені продуктові набори, виготовлені вітальні листівки та організовано поздоровлення, до Дня пам′яті Небесної Сотні – відвідано могилу загиблого Івана Тарасюка. ЗОШ І-ІІІ ст. № 3 м. Ківерці, НВК «Ківерцівська ЗОШ І ст. – Ківерцівська районна гімназія», ЗОШ І-ІІ ст. с. Бодячів включилися у проект «Подаруй бібліотеці книгу».  А ЗОШ І-ІІ ст. с. Муравище організували бібліотечний флеш – моб, висвітлюючи його на сторінках соціальних мереж. ЗОШ І-ІІ ст. с. Залісоче відвідують пацієнтів Олицького психоневрологічного диспансера із концертними програмами, для престарілих людей організована акція «Різдво без самотності». Турбуються про літніх людей і у ЗОШ І-ІІІ ст. с. Тростянець – вони відвідують із поздоровленнями місцевий територіальний центр для престарілих людей. Із турботою про молодших школярів у ЗОШ І-ІІІ ст. с. Карпилівка створений ляльковий театр. У ЗОШ І-ІІІ ст. с. Грем′яче зібрані шефські подарунки для дитячого будинку «Сонечко».
Проект «Дорожня карта патріотичних справ» виховує  почуття патріотизму, відповідальності, громадянської свідомості та активності. Турбота про тих, хто нас захищає, збереження історичної пам′яті, пошана до загиблих, пропаганда миру – ось дороговкази даного проекту. Зокрема, у ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 пройшли акції «Ми за мир», «Україна моя вишивана», «Смачні вареники». Організована зустріч із однолітками із Сходу «З Донеччиною і Луганщиною разом». Зустріч із учасниками Революції Гідності систематично відбувається у ЗОШ І-ІІІ ст. с. Дерно, ЗОШ І-ІІ ст. с. Залісоче. У ЗОШ І-ІІІ ст. с. Берестяне, ЗОШ І-ІІ ст. с. Омельне та інших організовуються зустрічі із воїнами АТО.
Інтернет – проект «На цій землі я народився» розглядається  не  тільки  як  суто прагматична річ, а й у ширшому контексті –  набуття  громадянського  досвіду щодо активної життєвої позиції по збереженню навколишнього середовища. Активними учасниками проекту стали ЗОШ І-ІІІ ст. с. Гремяче, Дідичі, ЗОШ І-ІІІ ст. № 4 м. Ківерці, НВК «Ківерцівська ЗОШ І ст. – Ківерцівська районна гімназія», ЗОШ І-ІІ ст. с. Звірів.
Протягом  всієї  діяльності  учнівського самоврядування вже  традиційним  стало  підведення  підсумків діяльності  за  рік  на  районному зльоті волонтерів.  На таких заходах проходить обмін досвідом, визначаються цікаві, пріоритетні напрямки роботи.  Громадянського спрямування набули номінації районного зльоту «Патріотизм не бренд, а поклик душі», «Пам′ятай про тих. хто тебе захищає», «Зцілимо землю любов′ю».  Активну життєву позицію учасників забезпечують проекти та акції, проведені у школах: «Ялинка SOS» (ЗОШ І-ІІІ ст. с. Покащів), «Шкільний ляльковий тетр – малюкам» (ЗОШ І-ІІІ ст. с. Карпилівка), «Печиво для птахів» (ЗОШ І-ІІІ ст. с. Звози), «Утилізуй батарейку правильно» (ЗОШ І-ІІІ ст. с. Дідичі) тощо.                     
Робота органів дитячого самоврядування неможлива без виховання справжніх лідерів.  Для  цього  двічі на рік проводиться  засідання  районного лідерського активу   –  Літня та Осіння Школа  лідерів,  де діти беруть участь у майстер – класах, тренінгах, цікавих поїздках і зустрічах. Громадянському вихованню сприяють виготовлення ляльки – травнички у зону АТО, ділова гра «Якби я був на посаді…», зустрічі із депутатами та членами молодіжних об′єднань. Однак ситуація потребує активізації роботи не тільки районної, але й шкільних Шкіл Лідера.
Зрозуміло,  що  найтісніше  з  органами  учнівського  самоврядування  працюють педагоги-організатори. З метою підвищення рівня педагогічної майстерності в роботі з  ними  організований обмін досвідом через інтерактивну дошку, створену  за допомогою  сервісу Padlet. У роботі закритої спільноти «Спілкуємося і діємо» беруть участь 23 педагоги – організатори району.  Для методичної допомоги 10 молодим педагогам – організаторам на Padlet-дошці  створено вікно «Віртуальна школа молодого педагога – організатора», де розміщені методично - організаційні матеріали для роботи.
Однак залишається проблемою низька активність учнівського колективу, небажання молоді брати відповідальність на себе – на навчальному закладі відображаються соціальні тенденції сучасного українського суспільства. Не змінюючи ситуацію в країні, спробуймо змінити її у окремій школі. Як говорять, мисли глобально – дій локально!
          У цьому сенсі хочеться зупинитися на виборах очільника дитячого самоврядування. Часто можна зустрітися із апатією і небажанням учнів очолювати свій колектив. Щоб змінити ситуацію, задуматися слід перш за все колективу педагогів – а наскільки визнається думка учнів у даній школі? Чи вона щось вартує? Чому немає бажання взяти на себе відповідальність і змінити життя в школі на краще, цікавіше?
 Слід поговорити і за самостійність рішень учнівського самоврядування. Однією із болючих проблем рівня  розвитку  демократичного  дитячого самоврядування  лишається  сприйняття його дорослими. У навчальному закладі, де з розумінням ставляться до  важливості  учнівського самоврядування для  виховання  громадянськості, педагоги-консультанти постійно  навчають  актив,  готують  його  до самостійної роботи. Там робота йде не на папір, а спрямована на розвиток дитячих ініціатив та допомогу їх реалізації.
Педагогічне  керівництво  діяльністю  органів  дитячого  самоврядування безпосередньо  пов’язане  з  роботою  директора  навчального  закладу. Тому  активна небайдужа позиція  директора  по  відношенню  до органів  дитячого  самоврядування – це  ще одна    необхідність. Наскільки представники учнівського самоврядування залучаються до засідань ради школи? Коли з ними радилися?
У навчальному закладі, де готують активних громадян, вибори президента відбуваються на демократичній основі, є декілька кандидатів, прозоро проходить  робота лічильної комісії із числа  учнів, а не вчителів. Перед самими виборами, зазвичай, влаштовуються дебати або ще різні варіанти передвиборчих перегонів, під час яких кандидат зможе довести свою спроможність бути лідером учнів, а не зручним об′єктом маніпуляцій. І ще – важливо для педагогів допомогти новообраному президенту втілити свою програму, бути в його команді.

Для  досягнення  вищезазначених  цілей  у громадянському вихованні особистості  ми  обґрунтували рекомендації до організації дитячого самоврядування:
-  змістовне та діяльне наповнення роботи органів учнівського самоврядування;
-  соціальна значимість діяльності органів дитячого самоврядування;
-  добровільність та виборність органів дитячого самоврядування;
-  ініціатива, самодіяльність та творчість дітей;
-  гласність та актуальність прийнятих рішень, колегіальність їх розробки;
-  співробітництво дітей та дорослих (педагогів та батьків) у процесі підготовки,
прийняття та виконання рішень.

 Ми, дорослі, повинні розуміти і серйозно відноситися до тієї думки, що учнівське самоврядування як інноваційна форма роботи з дітьми забезпечує право  на  свободу  вибору  ціннісної  позиції,  формує  установку  на  подолання дисгармонії в досвіді, поведінці, спілкуванні, діяльності. Шляхом залучення учнів до  роботи  в  органах  учнівського  самоврядування  відбувається  підготовка небайдужих громадян держави.


пʼятницю, 19 січня 2018 р.

Організація волонтерських проектів учнівського самоврядування за допомогою сервіса Padlet
Останнім часом у освітньому середовищі набуло поширення використання інтерактивних он-лайн дощок або стін. Онлайновий сервіс Padlet є зручним масовим засобом спілкування між людьми. Документи, розміщені на стіні, має можливість бачити безмежна кількість людей. Знаючи адресу стіни, можна отримати інформацію, на ній розміщену, а також розмістити своє повідомлення. Можливості інтерактивної он – лайн дошки (стіни) у освітньому процесі досить широкі. Зокрема, його можна застосовувати:
– для «мозкового штурму», для узагальнення та систематизації знань;
– як майданчик для розміщення навчальної інформації;
– для розміщення завдань на пошук інформації;
– для спільного виконання домашнього завдання;
– як місце для збирання ідей для проектів та їх обговорення.
Зважаючи, що Padlet - cервіс дає можливість працювати дистанційно як із учнями, так і з коллегами,  ми акцентували увагу на  проблемі використання можливостей інтерактивної он – лайн дошки у організації роботи учнівського самоврядування, зокрема, волонтерської діяльності в межах  навчальних закладів району.
У оформленні дошки ми врахували декілька ідей:
-         обміну досвідом через втілення інтернет – проектів волонтерського спрямування: «Щоденник корисних справ», «На цій землі я народився», «Дорожня карта патріотичних справ»;
-        методичний супровід організації та втілення інтернет – проектів;
-        методичний супровід діяльності новопризначених педагогів – організаторів, координаторів учнівського самоврядування.
Організовуючи роботу, на семінарі ми презентували вже оформлену дошку і запросили координаторів учнівського волонтерського руху до закритої спільноти «Спілкуємось та діємо» (https://padlet.com/gmvuhov), й організували реєстрацію користувачів за їх електронними адресами. Дошка має свою адресу, яка повідомляється  користувачам з метою спільного наповнення та редагування. Ми обрали відповідний рівень доступу до дошки «можна писати» (користувачі можуть переглядати, писати  будь-які пости та коментарі).
Таким чином, до нашої спільноти доєдналося більше 20 користувачів, які викладають свою інформацію щодо втілення волонтерських проектів у навчальних закладах нашого району.

Питання організації роботи кординаторів учнівського самоврядування та волонтерського руху пропонуються у спільноті "Спілкуємось і діємо" за допомогою сервіса Padlet https://padlet.com/gmvuhov/l22bc8ivp5if

четвер, 28 грудня 2017 р.


Проведення батьківських зборів: поради початківцям

Майже завжди мета батьківських зборів - інформування батьків. Отже, педагог виступає на зборах у ролі інформатора.
Дуже часто педагог, замість того, щоб передавати інформацію дорослим людям у тій формі, в якій їм було би зручно її сприймати,  починає вчити батьків. А це мало кому з дорослих людей подобається.
Як же зробити так, щоб вас почули і сприйняли? Кілька порад.
Початок розмови
Головна вимога - початок розмови має бути стислим, ефективним і чітким за змістом.
Добре обміркуйте та запишіть на аркуш паперу перші 2-3 пропозиції вашої промови. Вони повинні пролунати максимально спокійно й чітко навіть на тлі вашого цілком зрозумілого хвилювання.
Якщо це ваша перша зустріч - правильно представтесь. Стисло, але підкресливши ті сторони вашого статусу й ролі у відношенні дітей, що складуть основу вашого авторитету та значущість в очах батьків.
Ніколи не починайте з вибачень, навіть у тому випадку, якщо початок зустрічі затягся, виникли накладки та якісь непорозуміння. Вибачення негайно поставлять вас у позицію «знизу» і зменшать суб'єктивну значущість вашої інформації в очах слухачів. Можна просто констатувати, що зустріч почалась трохи не так, як планувалось.
Важливо почати розмову в тиші. Знайдіть спосіб звернути на себе увагу. Бажано це зробити так, щоб вибраний вами спосіб не нагадував урок.
Почніть розмову з викладу самої логіки зустрічі, її основних етапів: «Спочатку ми з Вами...», «Потім ми розглянемо...», «Наприкінці розмови ми з Вами маємо...».
Позначте місце запитань і реплік батьків у ході зустрічей. Наприклад, ви можете сказати, що запитання ставити краще відразу, у ході викладу інформації. Або навпаки, попросіть батьків спочатку повністю вислухати вас, а потім ставити запитання.
Можете сказати, що на всі запитання, що будуть виникати в ході вашого монологу, ви відповісте потім, а поки будете фіксувати їх для себе на дошці чи аркуші паперу.
Виклад інформації
 Як і де стояти під час свого монологу?
Якщо клас невеликий або слухачів небагато, краще сидіти в загальному колі чи збоку від власного столу. Учительський стіл викликає в самому педагогові та його слухачах (а всі вони колишні учні) цілком конкретні асоціації та поведінкові стереотипи.
Якщо клас великий, доведеться стояти. Знову-таки - поруч зі столом, час від часу трохи переміщуючись. Простір біля дошки дозволяє керувати увагою слухачів.
Якщо ви кажете дуже важливі речі, висуньтесь трішечки вперед, до самих парт чи рядів стільців.
Підбиваючи підсумки, давайте слухачам трохи обміркувати й осмислити, відійдіть до дошки.
Співвіднесіть голос із розмірами приміщення.
Пам‘ятайте, що ви маєте справу з дорослими людьми. Вони вміють думати. А думати найкраще в паузах.
Стежте за невербальною інформацією, яку ви вільно чи мимоволі транслюєте за допомогою своїх жестів, пози та міміки.
Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку та підбити підсумки!
Чітко визначте тему та дотримуйтесь її.
І останнє. Батьки повинні переконатись, що такі зустрічі мають сенс - вони проходять оперативно й закінчуються визначеним результатом, тому інформація повинна подаватись дозовано, послідовно й чітко.
Успіхів!





Батьки і підлітки: як досягти взаєморозуміння
          Відомий психолог Ерік  Берн виділяв три ролі, які живуть у кожній людині – дитину, батька і дорослого. Дитина у спілкуванні апелює до задоволення своїх потреб, батько – до покори своїм вказівкам, дорослий – до розуміння. Спілкування з підлітками ефективне за умови дотримання позиції «дорослий – дорослий». Це серйозна розмова на рівних, повага, прийняття певних рис характеру, визнання права голосу і права вибору у тих чи інших ситуаціях.
Одним із практичних прийомів, що дозволяють покращити відносини і досягти взаєморозуміння, є активне слухання. Активне слухання – це не метод виховання поведінки, а можливість показати підлітку, що ми його розуміємо і сприймаємо. Існує кілька рівнів активного слухання:
Перший, найпростіший – слухач вставляє у монолог свого співрозмовника «ага», «так», чи повторно повторює те, що почув, як відлуння, що свідчить про увагу до співрозмовника.
Другий рівень – застосування перефразування, що дозволяє підвести певний підсумок. Техніка перефразування полягає у тому, що потрібно переповісти своїми словами те, що почув, починаючи із фрази «Якщо я правильно тебе зрозумів…». Це дозволяє уникнути непорозуміння.
Третій рівень – належна оцінка та розвиток ідей, почутих від співбесідника. Техніка належної оцінки допомагає показати співрозмовнику, що його думка є важливою. Наприклад, «Я ціную твоє бажання…», «Рада, що ти…», «Дякую за твої зусилля…».
Якщо батьки стримують себе і очікують своєї черги висловитися у відповідь – це ще не означає вміння слухати. Тим більше, що підліток може орієнтуватися тільки на свою точку зору, сприймати все в «штики», замикатися в собі.
Коли підлітка спіткала невдача, йому боляче, соромно – активне слухання необхідне. якщо у відповідь на висловлення своїх емоцій підліток почує погрози, накази, моралі, випитування, тобто, негативні емоції батьків, він також може демонструвати негативізм. Необхідно:
1.    Повернутися очима до підлітка, встановити зоровий контакт.
2.    Уникати запитань, переповівши ситуацію підлітка у вигляді ствердження, розпочавши  «Якщо я правильно зрозумів, ти…» .
3.    Тримати паузи, давати підлітку час на обдумування.
4.    Називати почуття, які відчуває підліток, погоджуючись на їх розуміння, наприклад «Я розумію, це дійсно образливо…».
В результаті, переконавшись, що батьки готові слухати, підліток починає розповідати і сам починає слухати і чути батьків.
А як спілкуватися у тих випадках, коли поведінка підлітка дійсно негативна, коли батькам теж потрібно висловити свої почуття? На жаль, часто в нас верх беруть гнів і образа. Ми підвищуємо голос, погрожуємо, вимагаємо негайної покори. робимо це із самими найкращими намірами – змінити ситуацію на краще. Але підлітки або реагують агресивно, або не реагують взагалі.
У таких ситуаціях потрібно використовувати техніку «Я – висловлювання». ЇЇ будова:
1.    Починати із опису ваших почуттів або емоцій.
2.    Опис самої ситуації або вчинка підлітка.
3.    Свої побажання.
Наприклад, «Мені було дуже соромно під час розмови з вчителями, які повідомили…(далі – діалог і вирішення проблеми)». Цей метод ефективний тим, що заснований на повазі, не має образливих звинувачень, не зачіпається особистість самого підлітка.  Щире висловлювання своїх почуттів з позиції власної відповідальності за те, що з вами відбувається, не може нікого образити чи викликати агресію, а навпаки, спонукає співрозмовника замислитися над правильністю вчинку.


понеділок, 10 квітня 2017 р.


Наталія Гмитрук

Дитина і розлучення батьків

(батькам для роздумів)

Якби мене, психолога із багаторічним стажем, спитали, з якими проблемами найчастіше зверталися діти, не підраховуючи, відповіла б – взаємини з батьками. Стосунки ці стають ще складнішими, коли сім’я перебуває в розлученні, стає неповною, дистанційною, з чужими «дядями» і «тьотями».
Чудодійного напою, який викликає кохання на все життя, на Землі, на жаль, не існує. Не все так буває, як ми бажаємо, як за молодих років уявляємо сім’ю. І, як неминучість, приходить розлучення. У цей момент батькам важливо усвідомити – саме дитина  переживає один із найскладніших і найдраматичніших періодів у своєму житті. Як би ми не намагалися пом’якшити обставини – розлучення батьків задишається однією із найсерйозніших дитячих травм, і звести нанівець його наслідки практично неможливо. Учителька помітила, що Сергій став розчарованим, відсторонився від товаришів. У кабінеті психолога на малюнку «Минуле, яке не повернеш» хлопчик зобразив свою сім’ю, яка купалася у морі. «Цього не повернеш, бо від нас пішов тато», - сказав Сергій. Розведені руки членів сім’ї на малюнку неначе свідчили про безповоротність того, що сталося…
Як же зменшити завдану дитині шкоду і перетворити руйнівний стрес на внутрішній ріст маленької особистості? Для цього патрібні повага колишніх чоловіка та жінки один до одного та    їх любов до дитини. Найбільший дитячий страх – що її розлюбили. Іноді в цих випадках додається ще страх самотності, непотрібності. В Європі існують спеціальні центри психологічного супроводу процесу розлучення, і левова частина уваги приділяється у цей час дітям. У наших дітей ситуація набагато драматичніша. Як часто доводиться зустрічатися із дітьми, які виховуються бабусями та дідусями, в сім’ях родичів, або й самі ведуть господарство, бо «вже великі». Тим часом їхні батьки на тривалий час від’їжджають на заробітки, створюють нові сім’ї, народжують нових дітей. Душевна рана залишається у покинутої дитини на все життя. «Ми з бабусею не розуміємо один одного, а з мамою спілкуємося лише по телефону. я нікому не потрібна…» - у відчаї старшокласниця. Страх непотрібності може знайти вихід у суїцидальних вчинках або агресії, спрямованій на все навколишнє. Андрій своєю нестерпною поведінкою постійно виводив вчителів із рівноваги. Батько його жив далеко, мав нову сім’ю і дитину. Матері теж не було поруч. Найбільшою мрією хлопця став будинок, який він побудує, коли виросте. Свого ж дому він так і не зазнав…
Дуже важливо у таких ситуаціях вселити у дитину впевненість, що вона потрібна, що її любить кожен із батьків, що вона мужня, коли знаходить у собі сили перебувати у таких обставинах. Як би не було складно батькам у процесі і після розлучення, слід проводити із дитиною хоча б трохи більше часу, ніж раніше.
Ще один очевидний факт – практично майже половина батьків після розірвання шлюбу перестають спілкуватися з дітьми, забуваючи при цьому, що вони розірвали подружні зв’язки, а не зняли з себе відповідальність за життя, здоров’я, добробут і виховання дітей. У дітей же виникає переживання, що вони не зможуть після розлучення спілкуватися з одним із батьків. Оля дуже нервово реагувала на розлучення батьків – стала дратівливою, замкненою. Її дитячі страждання ще більше поглибила звістка, що у батька, в його новій сім’ї має з’явитися дитина. Отже, вона батькові стала непотрібною? Але раптом однолітки помітили, як вона розвеселилася, перетворилася на колишню енергійну Олю. Виявляється, вона декілька годин провела, спілкуючись із батьком…
Тому важливо, щоб батьки знайшли у собі сили і зайняли чітку і чесну позицію – кожен із них має обов’язки перед своєю дитиною і право на її виховання. Сповістіть свою дитину, що вирішили роз’їхатися і поясніть, коли вона зможе спілкуватися з іншим із батьків. Юридичні питання, такі, як розподіл майна і «хто що кому винен» взагалі повинні залишитися  за межами дитячої уваги, говоріть про батьківські взаємини стримано.
Чи не найгірше у цій ситуації, коли люди, які розлучаються, використовують дитину як засіб помсти, шантажу у своїх непростих стосунках. І дитина, спілкуючись з матір’ю, взнає, який поганець її батько, а через деякий час у розмові з батьком – яка негідниця мати. «Не потрібно онучці бачитися з батьком! Бачити не хочу зятя у своєму домі!» - вирішує бабуся.Суперечки через дитину – зручна нагода вилити один на одного своє роздратування. Такі ситуації можуть не тільки підтвердити думку дитини про її вину, але й сформувати її негативне ставлення до людей взагалі, що позначиться і на майбутніх сімейних стосунках.
Відомо,  що в дитячому, підлітковому, та й в юнацькому віці діти здебільшого намагаються наслідувати дії дорослих, манери поведінки, лексику і хоч неусвідомлено, але формують свій характер за певним зразком. Давайте докладати зусиль, щоб практична батьківська школа – стосунки між собою, взаємини з дітьми – не породжували нервових, тривожних, морально травмованих дітей.