Проведення батьківських зборів: поради початківцям

Майже завжди мета батьківських зборів - інформування батьків. Отже, педагог виступає на зборах у ролі інформатора.

Дуже часто педагог, замість того, щоб передавати інформацію дорослим людям у тій формі, в якій їм було би зручно її сприймати,  починає вчити батьків. А це мало кому з дорослих людей подобається.

Як же зробити так, щоб вас почули і сприйняли? Кілька порад.

Початок розмови

Головна вимога - початок розмови має бути стислим, ефективним і чітким за змістом.

Добре обміркуйте та запишіть на аркуш паперу перші 2-3 пропозиції вашої промови. Вони повинні пролунати максимально спокійно й чітко навіть на тлі вашого цілком зрозумілого хвилювання.

Якщо це ваша перша зустріч - правильно представтесь. Стисло, але підкресливши ті сторони вашого статусу й ролі у відношенні дітей, що складуть основу вашого авторитету та значущість в очах батьків.

Ніколи не починайте з вибачень, навіть у тому випадку, якщо початок зустрічі затягся, виникли накладки та якісь непорозуміння. Вибачення негайно поставлять вас у позицію «знизу» і зменшать суб'єктивну значущість вашої інформації в очах слухачів. Можна просто констатувати, що зустріч почалась трохи не так, як планувалось.

Важливо почати розмову в тиші. Знайдіть спосіб звернути на себе увагу. Бажано це зробити так, щоб вибраний вами спосіб не нагадував урок.

Почніть розмову з викладу самої логіки зустрічі, її основних етапів: «Спочатку ми з Вами...», «Потім ми розглянемо...», «Наприкінці розмови ми з Вами маємо...».

Позначте місце запитань і реплік батьків у ході зустрічей. Наприклад, ви можете сказати, що запитання ставити краще відразу, у ході викладу інформації. Або навпаки, попросіть батьків спочатку повністю вислухати вас, а потім ставити запитання.

Можете сказати, що на всі запитання, що будуть виникати в ході вашого монологу, ви відповісте потім, а поки будете фіксувати їх для себе на дошці чи аркуші паперу.

Виклад інформації

 Як і де стояти під час свого монологу?

Якщо клас невеликий або слухачів небагато, краще сидіти в загальному колі чи збоку від власного столу. Учительський стіл викликає в самому педагогові та його слухачах (а всі вони колишні учні) цілком конкретні асоціації та поведінкові стереотипи.

Якщо клас великий, доведеться стояти. Знову-таки - поруч зі столом, час від часу трохи переміщуючись. Простір біля дошки дозволяє керувати увагою слухачів.

Якщо ви кажете дуже важливі речі, висуньтесь трішечки вперед, до самих парт чи рядів стільців.

Підбиваючи підсумки, давайте слухачам трохи обміркувати й осмислити, відійдіть до дошки.

Співвіднесіть голос із розмірами приміщення.

Пам‘ятайте, що ви маєте справу з дорослими людьми. Вони вміють думати. А думати найкраще в паузах.

Стежте за невербальною інформацією, яку ви вільно чи мимоволі транслюєте за допомогою своїх жестів, пози та міміки.

Не забудьте наприкінці розмови повернутись до її початку та підбити підсумки!

Чітко визначте тему та дотримуйтесь її.

І останнє. Батьки повинні переконатись, що такі зустрічі мають сенс - вони проходять оперативно й закінчуються визначеним результатом, тому інформація повинна подаватись дозовано, послідовно й чітко.

Успіхів!